зарився б у тунель,
тваринкою-кротом, сліпим, глухим,
й хоробрим одночасно.
Якби це міг..
за карк вхопив би всіх дощенту
"моторол" і миколаївських очільників ода,
й до того витривалих найманців терору,
які тепер поштиві сцикуни.
Якби це міг..
Також агентів зрячих від Кремля,
й незрячих, але випущених в волю.
Я б дав свободу тим, хто пестує тварин,
але не любить звірів по природі,
і клітки левам відчинив,
й закрив всіх збоченців до "прайду",
де вільно тикали б вони себе у тил,
і глузували з воїнів на фронті.
Якби це міг..
..Я б в небо зоряне зарився шубкою з зорі,
й малим ножем злетів в мечі галактик,
щоб там знайомитись з сліпучим почуттям,
що Третє Око з`явиться на лобі
й я побачу Будду.
Якби це міг..
Вклонився б я Христу і Магомету,
і їхнім друзям Вішну й Маніту.
Якби це міг..
Я б поховався в сутінку Аврори
(не крейсера - ранкової зорі)
я б вистрелив хвостом протуберанців
на бідну Землю,
ніби кращу з всіх планет,
але насправді чи не гіршу з всіх знайомих Богу,
й тих, де Він вмирав і воскресав
у несподіваних місцях, подіях й часі.
Якби це міг..
То я б не допустив паскудства й скурвлення
сміливої краси
й того, що ніби наша,
Надія втрачена в мінорому мажорі
і спілкуванні тьолочки з биком,
який колаборантські тре яєла
й загрожує моржовим бодуном...
У шубці плюшевій, без вух і без очей,
з задатками зіниць, але без ніздрів,
весь чорний, як смола,
зате гладенький...
..Я б так багато зміг,
якби вже не лежав
в заздалегідь зруйнованій могилі,
яку колись назвали предки
"Україна".
Якби це міг.
Її б я воскресив, померши назавжди....
***
Nebratan
