середа, 15 квітня 2015 р.

Гонки по етапу.


..Що шість тисяч для путани
українських гривень?
- Ніч в готелі з депутаном,
в`ялий в ліжку бивень.
Не моржовий, не слонячий
- з пáхової грижі.
Засміється, як побаче!
Стане морж на лижі!
- Депутанова піпіска
зморщена у вузлик:
"Не зарплата, а іриска
"Крим продам і Тузлик!"
- А в Донбас коли поїду,
то куплю вугілля,
- терористам для обіду,
й для людей свавілля!
У біді їх не покину
змажу банду салом,
відщипну з щедрот ікрину
маю їх навалом!
І нехай тоді Плотні́цький
набиває сраку,
і Захарчєнка до цицьки
йде бігом в атаку!
Нехай пельку набивають
бандюки й кацапи,
і даремно час не гають
беруть Київ в лапи!"

Так в нас зРадні розуміють
гонки по етапу.
Божеволіють, кумі́ють
по царя нахрáпу!

Любодрузство в кабінеті,
як повія в позі.
Перший, Другий, як і Третій
раді "перемозі".
- Бо нагнули Україну
ні́куди вже нижче!
За бабло, і за ікрину
Цап в лице їй дрище!
- По гівниську люди ходим!
Звем "пабєдним маєм"!
І в гівні славетним Родом
дірку затикаєм!

..Мало їм уже шість тисяч
гривень до кишені.
Дай Дніпро сімнадцять, й Тиса,
з грóшиком у жмені!

Хоч здихай, а поділися
з товстуном барижни́м!
- Депутане схаменися,
не глузуй над ближнім!
Та хіба ж ти, гад не бачиш,
сліз в дітей по рóчку!
Не знімай з людей скот-мачо
останню сорочку!
Чи тобі грошисьок мало?
Чи хабар маленький?
Чи грабуєш не зухвало,-
ти в людей і Неньки?

Без взуття і без одежі
ми на Східнім фронті.
І в тотальній ми залéжі
без Максима й Гонти!

Повставайте два Герої
з давньої могили!
Рани Бог тоді загоїть,
й Коліям дасть сили!
- Щоб жахливою Ходою
кров лили з гопóти!
Щоб покінчили з ордою
справжні патріоти!

- Незалежну Україну,
і Дніпро, і кручі!
Досить рвати сиротину,
Досить її мучить!

Коліївщина під стягом
чорним і червоним!
Смерть поєднана із благом
темним і солоним.
Потече ріка в Карпати,
і прорветься гребля.
Будуть виправдані втрати.
Втне танóк Тере́бля.
Річка жадібних не любить.
В Синевир жбурляє!
У нічні єврейські клуби.
В нижні Гімалаї!

Не забути б в сні молитву,
як торкає відьма.
Не співати б гімн кориту
у її обіймах...
Бо піймає, й залоскоче
язиками душу,
й мову кігтями зуроче
в зад, й "терпіти мушу"
А тоді фривольно, й легко
вирве її з тіла.
І жбурне, як жабу в глека,
там щоб тріпотіла.

Є крім Бога, ще й диявол.
Є і в чорта слýги.
Не терпіть у серці жало!
Вирвіть звідти шпýги!
***
Nebratan​
Related Posts with Thumbnails