неділя, 15 березня 2015 р.

Ностальгічний бенкет

Колись були ми школярами,-
в перервах бились за футбол,
й плювали зверхньо на сто грами,
в лайно вступивши, й комсомол.

В дитинстві, й юності на запах
- інакше все до навпаки́!-
Кізяк, як "Ма́льборо", а граппа,-
як римські в носа штурпаки.

Совєцька трійця не з ікони.
(Нікулін, Віцин, Моргунов)
Рука брильянтова ісконних,
й чавун партійних постанов.
Усе було, й усе пропало.
Цигарки, фантики, рублі.
Літом лишилося Купало,
з`явилось осінню шаблі́.
Воно не гостре, й не блискуче,
бо всього-навсього вино.
Сухе, французьке, і смачнюче,
як те, що випите давно.
- "Аліготé", "Перлине степу",
і "наддніпрянське", й "Оксамит",-
Чи ви злякались ритмів репу,
- куди подів вас новий ритм?

Питає брат "у чому правда?",
й взуває чобіт замість кед.
"Хмуріцца нє нада,- Лада!"
- Війна влаштовує бенкет..

...А в верхній подіум алея
веде уперто, хай би й так!
- Аби не вниз, де Галілея,
де Юда бродить,зрад мастак!
- У сухість скручені дерева.
- Щипають зелень віслюки,
і глушать пекло зичним ревом,
й пускають сіркою дзюрки́.
- Всьогó дві моди, і два стилі.
Всьогó дві стежки, в два світи.
Й одна драбина. Вниз, і в Вирій,
- (летіти в Рай, чи вниз повзти).

Червоне, біле, жирне, чорне.-
Приймає всякий колір грунт.
- Пшеницю родить поле орне,
- а Візантія Трапезунд.
Нічого вічного. Зникають
людські імперії в віках.
Я грішний. Каюсь, каюсь, каюсь!
Але не босий, в постолах.
У однострої. В вишиванці.
У берцях. Часом і без ніг.
Багаті в лаві, й голодранці.
І ті,- кому Господь поміг...

Я українець. Ти. Й сусіда.
З дитинства, й юності, і в прах!
Петро, Микола, Юля, Ліда.
Живем, волошками в житах.
***
Nebratan​
Related Posts with Thumbnails