Український Народ:
"Хто ти? Хто ти? Хто таков?
радник Президента:
"Я це. Юрка Пістюков".
Український Народ:
"Що ж ти виродок такий,
прям відро, що з під помий!?"
радник Президента(Юрка Пістюков):
""Ну вєдро я, ну памоі
да пашлі ви нах, гєроі,
шо хачу, про то пішу,
і нє трожтє мєня вшу!
Я вєдь, тіпа, валантьор,
сцу на вас, как на забор,
мову вашу нєнавіжу
язика мнє нєту бліже,
і вапчє, шурум-буру
єм я ложкамі ікру!
Плана путєна запас,
у мєня єсть, нє у вас,
а ат Пєті шакалад:
вот такой, Народ, я гад!"
Український Народ:
"Шоб ти Юра здох в пєчалі,
шоб втонув в кремлівськім налі,
шоб ти в лапоть обернувся,
у лайно з під качки-гуся,
щоб тебе нечисті сили
тим лаптьом по рилу били,
а чистіші по мордяці,
а брудніші і по сраці!
Били, били, аж до всеру,
й лугандону, й есесеру,
пістюкова, й бірюкова,
от і вся з тобой розмова"
Юрка Пістюков
"Ой, прастітє міня люді,
от мєня же нє убудіт,
я в фєсбукє пост свой стьор,
і тєпєрь я чіст-бабьор!
Морду-рило я умою
(нєнаситною рукою),
к Парашенкє подползу,
і пущу я в ньом слєзу:
Ти прасті-ка міня барін,
я же руцкій, нє татарін,
- єм с охапкі шакалад,
пріхажу на твой парад.
і тєбя хвалю в фєсбукє
(астальниє люди букі),
да Народ твой разважу
на баблішко, на маржу,
на дєталькі от "пабєди"
(ваєвалі наши дєди),
на дєбальцево і ДАП,
сльозкі лохов кап-кап-кап!"
Український Народ:
"Юрка, юрка.. Пістюков!
Ти ж Мене не наколов!
Ти ж мене не обдурив:
вавка путєнська, й нарив!
- Шоб тебе чорти забрали,
- шоб у пеклі тобой срали,
- шоб варивсь ти в казані,
в вічні ночі, й темні дні!
- Щоб ти власним язиком
закусив смолу, й жуком!
Ти ж юрко, вкраїнофоб,
заслужив з гівна оздоб!
В пеклі місця всім доволі,
Пістюки, й Хуйли там голі,
- у одному казані
у пекельному вогні!
Варить чорт без остороги
пістюкових руки й ноги,
й походеньки і копита
лугандона і бандита"
Епілог.
..Степи німіють кучеряво
і галасує інтернет,-
то "Україні Неньці слава!"
То "Вовці путєну мінет!"
А в граді Києві, на кручі
живе такий собі Юрко.
Живе не тужить, землю мучить,
й по "клаві" стукає дурко..
..Якби ж то вміло ще писати!
Якби ж він думав, а не плів!
А так верзе шматочком вати
гівна ковелки замість слів!
***
Nebratan
