понеділок, 6 жовтня 2014 р.

Заповіт Шоколадного Бариги.


- Я Барига Шоколадний,
- і судноремонтний:
Мене вибрали?- І ладно,-
геть тікайте з фронту!
"Перемир`я" у нас ніби,
- а війна насправді!
"Православні" нас таліби,
обстрілюють з "градів"..
Оченятка я заплющу,
й пірну з головою:
у пісочок, в земну сушу,
Страус з булавою..
- Там я, друзі, й задихнуся,
- від нестачі кисню,-
прощай любий Шуфріч Нюся-
для Москви кори́сний!

Як умру, то не ховайте
мене в шоколаді,-
ради Христі Орбакайте,
Пугачовой раді..
- Хай вам пісню заспівають
про мої канхвєти,
й в рублях-баксах закопають,
любі профурсєти
Щоб і мертвим був при грóшах,
- при баблі й капусті -
поряд хай лежать на нóшах,
- олігархи тлусті:
Підрахуй , що Сєрж Кідалов,
і Звягільський Фіма,-
- при житті їм було мало,
буде й смерть галіма!
А синка мого, мажора
тягніть в депутани!
Нехай смокчуть його хором
"тушки" і путани!
Як і я,- синок солодкий,
- просто карамелька!
В нього теж! (Даю наводки)
Ненаситна пелька!
Молодий іще, тож дурі
нехай набереться,
плану Путєна покурить,
з Шуфріча кисетця..

Як помру, то не ховайте
покажіть громаді..,-
я ж розтану в її сайтах
і в Верховній зРаді!
Шоколадний я Цукерок-
однотурний Петька,-
замість танків-канонерок
нехай росте редька!
Мінськ я братці поважаю
- особливо Бацьку-
полюбіть Солодку Заю
для "миру"-порядку:
Я ж кричу на всіх-усюдах
про мир з терористом
(тягну підданих в нікуди,
- шоколадним хистом!)

Не збрешу, так обісруся
не всерусь, так какну
отакий я,- ваша Муся,
Однотурний Фактум!
На англійській побалакав
в Сполучених Штатах,
й схопив дулю з переляком,
- замість автомата!
Реагує моя Влада,
схиляється раком,
від Хуйла "подаркам" рада,
і від Бєса какам
Хоч на голову насеруть,
а що мені з того?
Хуйло ж хоче еСеСеРу,
буде мені "богом"..

А Народ на ту подію
- реагує вірно,
та й розпитує Повію,
що здається "мирно":
Хто ж Цукерці видасть зброю?
- Хіба божевільний..
- Костюм ватного покрою,
- тримай Петь невільний..
Ти з Хуйлом щоночі дружиш
(в секс по телефону)
по Союзу, як він тужиш,
й по "беркут-омону"..
Патріотів гнидо гнобиш,
- "Жуків" відпускаєш,
що ж ти Петь, падлюко, робиш,
з ким в у дурня граєш?
Не отямишся, падлюко,
на смітник закину!
Загребущу лапу-руку,
й мажора-дитину!
І не будеш ти лежати,
як чЛєн в мавзолеї,
у гівні твої "палати",
- шекелі і леї..

- Поховаєм тебе Петю,
в нужнику московськім
і дружка твого, Гелетю,
й Ярему з Ложковським!
Замурличе Ложкін-Кошкін,
у сортірнім пеклі:
виростають файні рожкі,
й гарні чикі-бреклі!
Всьо в нас буде чикі-пікі
з чортами у парі
віскаря б напитись тікі
в котлі-скороварі!
Не боїсь Бариго мертвий,
й колишній начальник
будеш рогом відьму дерти,
Хуйла шанувальник!

Любий друг твій, Янучара
у гівні обніме,
і оближе, мов котяра,
Мєдвєдєва Діми..
А друг Путєн наостанок,
в пупок поцілує,
й саван зшиє із портянок
горила Валуєв.
***
Nebratan
Related Posts with Thumbnails