- Коли заполонили магазини,
Голодомором хижих катастроф,
Коли закучерявились вітрини,-
З`вився він, коричневий Адольф!
Брутальний і шикуючий Месія,
Який полов в країні бур`яни:
Він одночасно і саджав, і сіяв,
Й з обличя Бога виривав терни.
Він не хотів, щоб Господу боліло,
У 33-му- від жаху стиглих тіл,
Він воював,- настирливо і вміло,
За свій народ, зигзагом білих стріл.
Ніби Мойсей, неначе Дух пустелі
Він шикував порядок у полки,
І не боявся ні гієн, ні левів,
Й не підставляв для недруга щоки!
- Моє, - казав,- Євангеліє з бруду,
Як і "Моя (брутальна) боротьба"
Тисячолітній Рейх попереду ще буде,
Позаду залишаючи раба."
Батіг Господній не сприймає шори,
І мстить по повній за Голодомор
За око вибите, два видере з менори
За зуб один, розіб`є в пащі хор
Зубів, які один в один картавлять,
Коронкою вважаючи язик
Бич Божий, то розплата їм кривава,
За 33-й наш голодний рік.
В народу кожного присутній свій Месія,
Якому інших, начебто, й не жаль
Час на екрани виплеснути сміє,
Одна лиш в світі Leni Riefenstahl!
- Коричневі крокують батальйони,
В її документальному кіно:
Він як завжди усміхнений і скромний,
Й "Тріумфом волі"вбраний у сукно.
В могилі спить його коричневий товариш,
І "Хорста Весселя" співає ветеран,
У чорнім попелі із дивізійних згарищ,
В бензиновій купелі свастик, рун і ран.
***
Nebratan
Вхід...
