Приціл далекий. - На велику площину.
З далеких зір, скоріш за все галактик,-
Істота-Теоретик цілиться, чи Практик?
- А має за мікробів нас, - чи звірину?
Або тварин химерних, із синдромом болю;
З Гріхом потворності і німбом кулаків.
Смішних комашок в струмені аерозолю,
З набором іще більш смішних божків.
..Істота бачить все.
- А ми не бачимо нічого!
Міжзоряний потік несе
В тарілці, капітана Зорго,-
Розвідника віддалених прицілів,
Дослідника мікробів і комах!
Цивілізацію Гріхів чекає крах,
Ретельний, наче в мозок крововилив.
І ось в землян впивається імплант
- Химерний ген утраченого щастя
Бог є! Він любить й подає зап'ястя
- Імператив, який відкрив нам Кант:
Поміж галактики невидима долоня!
Що одночасно Батько, Син і Доня.
Що пестить і мікроба і звірка.
Бог є Любов, а ми мов лопухи,
Ростемо, Його щастя і прокляття.
Квіти нікчемності і в'януче латаття
В ставу, де ловлять рибу на гріхи.
***
Nebratan
