Я все ще не мовчу, а говорю́:
- На рідній мові розмовляю! -
Блатоязичному гидоті- упирю
Прокльони українські посилаю!
- Від моїх предків,- славних козаків
Войовників і хліборобів!
Від Святослава й Володимира віків,
Тобі, донецькому неробі:
Щоб ти скоріш, кремлівський покруч, здох!
Щоб на пилюку від поклонів стерся!
Щоб натягнув тебе жидок Сáдо Мазóх
На дрюк пекельний в свято Песах!
Нехай тобі віднині спокій тільки сниться,
Й ввижаються усюди Гайдамаки!
Хай заберуть чорти у слуг твоїх коритця
- Хай вішають лакуз твоїх на гáки!
- Я бісом волохатим твої руки проклинаю!
Я демоном жахіть,- твій віднімаю розум! -
Страхіттям синім, потопельником з Дунаю,
Осою, жабою, дрючком й порожнім возом!
Щоб ти осліп, й ікрою з бочки подавився,
Щоб страуси зклювали гнійні більма;
Й на тілі посинілому хробак вмостився
І душу чорну гриз в бридких обіймах!
Бодай тобі в горлянці кістка стала!
І то не вздовж, а впóперек, поганцю!
Бодай би картою відрізав ніс катала,
І трафив шляк,- твою путану Ганцю!
- А щоб тебе сколола курва й колька!
А щоб ти всрався, як маленький був.
- Щоб висох ти, як мокра парасолька!
Щоб твоя срака розійшлась по шву!
Й щоб голова від слів чужих облізла,
- Бодай ти скис від фені і бухла!
Щоб ти сказилось хамовладне ли́зло,
І холуїв зінтелігентнених, - хвала!
Будь тричі ти неладен ситий йолоп,
Запрóданець стрибучий по пеньках!
Знайдибіда, вайло, булькатий короп,
Кізячний голем, унітазний атронах!
Щоб твої вуха, покидьок, відпали!
Щоб руба став, від москалів, язик!
І Кали й Підрахуї вперлися в анали,
Й відпали яйця в твій останній сцик!
Щоб мордою твоєю просо молотили!
Ногами босими вперед несли!
І грубо член ПР відтяли Чікатили,
І грались грубо яйцями осли!
- Щоб твоя Людка з кумом повелася,
Щоб апельсинами обжерся з нею ти!
І Партії Рецидивістів спорожніла каса,
І в Путіна закінчились пайкóвії манти́!
***
Nebratan
