середа, 22 серпня 2012 р.

Джихад спокути.

Пальці кладу туди, де можуть відрубати
- Рискую.- Пан, а чи пропав!
- Квитанцію заповнюю.- Не для оплати.
- Задля повернення Купав!
- В лісах пісенних Лесі Українки
Більше не ходять Мавка і Лукаш,-
Шансон припер закоханих до стінки
- І розстріляв Язикін їх, - Калаш!
...Не тьохкає в садочках соловейко -
Карасики не плавають в ставку, -
Там плещуться бандит і фарисейко,
Й овець отара в власному соку!

Страждає- животіє Батьківщина,
Керують бо,- Мільйонами Нулі!
Але як добре, - квітне ще калина:
Червоний жар від чорної землі!

Дивлюся й бачу: Підростають Грона
- Жорстокі, - й небезпечно-молоді!
(Не до людей, до злодіїв "в законах"),-
- Джихад спокути, й козаків Махді!
Так, перед герцем покаяння вкрай потрібне
За мови рідної відчуження від мас,
За толерантність, збайдужіння, місце хлібне
Пріорітети гречки й соєвих ковбас!

- Нехай росте в садах відроджених калина
- Червона і кохана!- Як любов!
- Наше причастя, - Віра в Господа нетлінна,
Яку ніхто ще не здолав і не зборов.
***
Nebratan
Related Posts with Thumbnails