На ніч, що не наступить
Хрест накладаю свій
Лікую в душах струпи;
А янголи драбину
Споруджують на небо
Як пісню голубину,
Несуть Мене до себе
___________________
Миттєвість Вознесіння
І безкінечність втрати!
- Землі рву пуповиння
Щоб Небо приближати..
Так близько Рай і Пекло
І недалеко хмари;
Платон, Гомер, Сенека-
Буденності і чари..
Мене назвали Учні
Своїм Христом і Спасом..
- І поховали бучно,
І напилися квасом..
- А я за них поплачу
(За нескінченну спрагу)
За доленьку козачу,
За Київ, Рим і Прагу;
- За села і долини,
Й міста, гріхами повні,
- За кетяги калини
Червоні й молитовні;
За Смерть, життя заради,
За власне Воскресіння.
- Чеканнями пощади.
- Чеканням Вознесіння.
***
Nebratan/ Чекання Вознесіння.
