яке одного разу назавжди закохалося в сучасну українську літературу..."
Олена Клюшник.
Скрип-срип копитонька мавчат.
Хряск на зубах грушевих дулиць.
Шум в вухах скайпних потерчат:
Де ж ти надіє, що востаннє
Так на початку й не прийшла?
Бруківка львівська для повстання,-
Як серце мумій для Пахла..
Братове Грімм! Нечиста сила:
Відьмі хвостяру підпаліть!
А щоб від болю не вкусила
- Вгамуйте їй радикуліть!
Кістки зібгайте, і в масажі
Кидайте, і в торішній сніг.
- Камін дає багато сажі,
Тож бийте нечисть навідліг!
Паліть куйовдинами смути.
- Печіть коханнями свічок.
Сідлайте молодіжний скутер,
Бабусин тріть на пил мачок!
Ростуть коноплі на городі?
Залишилися ще з зими?
Комплект згодиться при нагоді
Навіть за стінами тюрми..
- Їх 23-ри, років дівочих.
Скільки моїх? А не скажу!
Бо ж небагато є охочих,
До інтернетного жу-жу!
Жуки дзижчать, туга їх крає.
- Моїх років сховався слід
У пеклі зваби, чортухаєм.
Вмерз у подій, непевний лід!
- Хотів на них би не зважати.
Хотів би плавати в ночах, -
Дитинства вдячних сіножатей,
На надувних, від неб, ключах;
Хотів би тримб замок відкрити
Щоб повернути серцю кров.
Гарячим подихом трембіти,
В карпатську щезнути любов;
..Щоб закохатися в діброви.
Вгризатись в камені Різдва.
В коханої,- вростати брови,
Як блазень в мову задавак..
..Не смію. Ще нема сигналу.
Ще тримбач не зове в похід.
А серце кров усе ж погнало.
- Козаче серце, в сонця схід.
***
Nebratan / Козаче серце.
