Металева в нього клітка,-
І надійні ґрати,-
І невільниця сусідка,-
Й хочеться мовчати..
В заґратований периметр,-
Людей сміх пролазить,-
Хто б наругу їхню стримав,
- Адже він не блазень..
_________________________
…І не смішно йому зовсім,-
Знайте людські діти,-
Відійдіть же!,- Очі просять,-
Тільки хто помітить..
Хіба в клітці по сусідству,-
Левиця- самичка,
Дасть спокійно посидіти,-
Як лева покличе..
- Зареве левиця грізно,-
Із другом кошлатим:
“Подивіться! Нам тут тісно:
Досить блазнювати!
Відійдіть від клітки люди,-
Не сміх, а журба там,-
Так набридло, що аж нудить,-
Стрибать акробатом..
Й клоуни малі набридли,-
Й жонглери- дорослі,-
І бананяче повидло,-
Чийсь невдалий дослід..”
_________________________
Журба в клітці оселилась,-
І думка гнітюча:
“Чом так люди веселились,-
Його болі п’ючи..
Хто в неволі не страждає,-
Від свободи прагнень?”,-
Шимпанзе в думках ридає,-
Товстосума в’язень..
***
Nebratan / ФОТОПОЕЗІЯ / ТВАРИНИ І ЛЮДИ / В’ЯЗЕНЬ / 16-19. 06. 2011 р.
