Холодний день бринить яскравим ранком,
- Немов злітає білий дивний птах.
- Чому ж тоді ,- моя чарівна мавко,
Не грієш ти тюльпани на вустах?
Тендітні дуже..- Ці весняні квіти!
Червоний гурт їх в вазі зачекавсь,
Цілунками твоїми, щоб зігрітись,
Й лишитися красою біля нас..
Мчу шляхом степовим, немов на крилах,
- Вже не існує більше перепон:
Краса твоя, як незборима сила,
Прямує поміж стужавілих крон.
Колючий вітер розкривається снігами,
Що пута рвуть усіх пересторог,
І не лишилось більше поміж нами,
- Ні сумнівів ніяких , ні тривог!
- Приходь скоріше із лісів прадавніх,
У цей сумний, й холодний світ,
Щоб забринівши у веснянім славні,
Мені віддати сонячний привіт!
Хай сніг розтане у твоїх долонях,
Пролившись на чоло рясним дощем;
І молодість, як золотавий сонях,-
Зросте, і поверне кохання щем !
***
Nebratan /ЛІРИКА / ВІРШІ З СТАРОГО НОТАТНИКА / КОХАННЯ / ПРИХОДЬ ..
