СОН ОСТАННІХ ГЛАДІАТОРІВ.
Гладіатор –від латинського gladius(меч) – назва бійців у Давньому Римі, які боролися між собою або з тваринами на забаву публіці на спеціальних аренах.Гладіаторські бої були заборонені в 400 (чотирьохсотому) році нашої ери, коли в Римській імперії запанувало християнство.
- Зелений луг. На нім же двоє левенят,
Кусають один-одного злегка..
А на арені гладіаторській мечі дзвенять,
І щит ледве тримає вже рука..
Ноги ж в сандаліях погрузли у пісок,
Що білий був, але почервонів:
Адреналін б'є прямо в серце і висок,
І творить із меча знаряддя-гнів!
А на арені, де в бою насмерть зійшлись,
Пісок пітніє, від кривавих рос
То плаче кров'ю й душі забирає в вись,-
Останніх гладіаторів Христос…
..Пісок арени і трибуни римлян-глядачів,
Епоха милосердя розмива..
-Піснями до Ісуса, -витріть кров з мечів!
І на піску хай виросте трава!
...Браття лежать там, -на хресті розп'яті,
- Віддавши душі Господу в полон;
- І бачать луг,- й на їх руках по левеняті:
Останні гладіатори і їх останній сон..
***
