Де жваво роми пробігають смітниками,
Якось палало уночі багаття,-
То з неба впав і загорівся дивний камінь..
- А коли те багаття зовсім охололо,
Щоб можна жар згрібать було руками,
Відкрилось каменюки раптом воло,
З якого вийшли сині іноХами…
Були вони канкрєтна, - у скафандрах,
І нібито й реально, - пацанами!
І ще не знали ласк, тим більш оральних,
З карпатськими циганками-дівками…
-У смітнику ж, неначе на городі,
Циганка в час нічний той, сіла сцяти…
Й зрадівши кайф піймать зручній нагоді,-
Цигарку запалила вугликом від ватри.
…Замріялась чорнява.- Юна, але статна,
Як член ПР, цигарку посмоктавши,
Та в мить якусь, штуцяра неохватна,
У роті опинилася назавше!
-То іноХам поголубів з натуги,
Бо запопав циганочку зненацька -
Вчинив чудовисько над дівкою наругу,
І сміючись поринув в зорі хвацько!
..І сміх і гріх,- циганка має ваду,
Від іноХама член ПР зловісний
Вмостився в роті він, й дає пораду-
Саджати в землю на віки́ і прісно!
Щоб виріс в бур`яні циганочці на радість,
Тугопланетний, й мляво-синій овоч,-
Як підросте ж, назви, -каже, - в сільраді,
Ім'ям подвійним- Хам і млЯнукович!
***
Nebratan
