ЛІРИКА

- НАС УБИТО В КРИВАВІМ БОЮ..

ПОЕЗІЇ ПРО СПРАВЖНІХ ГЕРОЇВ.

-ЗА УКРАЇНУ! - ЗА СВОБОДУ! І ЗА ЧЕСТЬ!

Ми ще живі і Прапор наш червоно-чорний,

Бояться України вороги!

-У чорну Землю підуть всі.. І смертний стогін,

Не омине й Нечистого слуги!

- Захистимо Закони Божі й Віру,

І вільне Небо, в нас гаряча кров,

Щоб за Вітчизну віддавать в офіру,

Якщо потрібно, її знов і знов!

Нехай здіймаються увись Знамена,

І плинуть в небеса жита:

-Моя Батьківщино стражденна,

- Моя ти Істино, проста..

-Ми ще живі!- І Прапор наш, червоно-чорний,

- Вітчизно, у Твоїх руках!

- Щоб захиститить Тебе, шикуємось в колони,

І покидаєм рідний дах!

Чорна Земля і кров в неї пролита…

- По ній зі зброєю йдемо!

-Жахи Голодомору повторити,

Ми ворогам більш не дамо!

Вставай Народе! –Більше не терпи,

Нікчемних зайд, знущання і наругу!

І злою кров'ю, чорну Землю окропи,

Щоб України звеселить, тим чином тугу!

-Пророк сказав, іще рядками Кобзаря,

- Як Волю українцям здобувати!

Червоно-чорна сплахнула їм Зоря,

Й криваво заблищали автомати!

І з нами йдуть Богдан і Святослав,

І Тризуб свій підносить Володимир!,

Ним Князь Святий мерзотників карав,

І Вельзевула підкоряв гординю!

А поряд з Тризубом Господній Хрест,

-Ми в вірі з Володимиром єдині!

За Україну, за Свободу і за Честь,

За Віру! Ми змагатись будем нині!

***

Саджайте люди навесні калину

( пам'яті Степана Бандери і інших мучеників за волю і щастя народу України)

Чи є провина в тім, щоб покохати,

Мов дівчину безтямно Україну,

Стати на герць і вбити її ката,

І хрест страждань нести в тяжку годину?

…Крихти століть розкидані по стрічці,

Буття Господнього, що сяє променисто…

- Як знати нам, що є святим і вічним,

І чин кого був безумовно чистим?

…Герої не шукають нагороди,

Які себе давно заплямували,

Які дають за кожної нагоди,

Тим, хто заплатить якнайбільше "налом"!

- Вручили цяцьку якось кровопивці,

- Огидному шахраєві товстому!

(Заможному, життів шахтарських вбивці,

Краю шахтарського прокляттю і судомі!);-

"Героя" носить навіть і господар,

В столичному "блатному" ресторані!

- За те, що ублажав він стравоходи

Вельмож новітніх, ще й  водив у бані!

- Герой же, що боровся за свободу,

Не потребує милостей посмертних,

Які дають, лиш рейтингам в угоду,

Неначе йдуть на непоправні жертви!

- А жести,-  а чи вчинки запізнілі,-

Нікого вже не заведуть в оману:

Залишиться в віках лиш той очільник,

Який служив народові старанно!

…Саджайте ж люди навесні калину!

Нехай росте для тих, ця нагорода цінна,

- Хто Україну покохав й за неї гинув,

Не зрадивши, й не впавши на коліна!

***

Ми убиті в кривавім бою …

( Сталось це у селі Стара Гута)

Пам'яті юних бійців УПА, що загинули за Україну і нашу свободу в бою біля с Стара Гута, Волинської області і ,ціною свого життя ,не допустили каральної акції німецьких окупантів проти місцевих жителів.

За словами очевидців, неповною чотою УПА у складі 20 молодих бійців, була знищена бронетанкова колона німців.

Трупів ніхто не рахував, але їх вивозили кілька днів в критих автомашинах, не менше 200...

Всі бійці УПА загинули у нерівному бою.

Кулеметнику  тільки виповнилось 16-ть років…( Мати хлопця. лікарка підрозділу УПА, чудом лишилась жива, може хлопці попросили її вийти з поля бою..)

Поховали бійців у центрі села, але пізніше могилу сплюндрували совєцькі власті…

(Memory of the fallen near the village of Stara Huta Soldiers of Ukrainian Insurgent Army.
-Tomb of Heroes was later devasteted by The Sovviet occupation autorities...)

- Ми убиті в кривавім бою,

Сталось це,- у селі Стара Гута..

Нас лиш двадцять стояло в строю,

Й наша пісня, ніким непочута:

Про стрільців молодих із УПА,

І червону красуню калину..

-З нас ніхто ще, з дівчатьми не спав,

Та кохали усі Україну!

Знали ми, що чекає нас смерть,-

Сунуть танки і бронемашини..,

Та коли застрочив кулемет,

Ми німецькі побачили спини!

-Прудко бігли кудись вороги,

Лиш мелькали їх сірі мундири,

А ще бачили мам дорогих,

І летіли вже подумки в Вирій..

********************************************************

********************************************************

********************************************************
*******************************************************

-Слухай друже! -З набоями стрічка ще є,

Ще живий юний наш кулеметник!

І гарячим свинцем, на фашистів плює,

-Ось вона, Українська Вендетта!

…Так , вростаючи тілом в бліндаж ,

Зброю стиснувши міцно, вмирали..

Двадцять хлопців всього.. Може й аж?

- Це для герцю багато , чи мало?

Ми Присягу складали Вкраїнській Землі,

Ми клялися, пролитою кров'ю!

Тих Найкращих Синів, що у смертній імлі,

За Вітчизну поклали життя і здоров'я!

- І свій подих останній ,ми теж віддаєм,

За Вкраїну і щастя Народу!

-У нас  страху немає, лиш жалість і щем,

За так тяжко добуту свободу!

********************************

І вибухали танки Гітлера від мін...

- Поки було, чужинців чим карати!,

І на гашетку тиснув, все ще Він,-

Не помирай в 16-ть.,прошептала мати:

-Не поцілуєш дівчину тоді,

Й дитиночку свою не поколишеш,

Хоч знаю, що на Божому Суді,

Безгрішний будеш, Мучеників вище!
********************************

…Колишуться замріяно жита,

І синє небо мріє над кістками,

Про те ,як прах дощами привітать,

І тихими поліськими громами..

-Ми помирали мовчки й молоді,

Ми на шляху у танків твердо стали…

-Не думали про подвиги тоді,

Та через роки славу нашу вкрали!

Прострелені серця лиш досі там,-

-Не облишають землю Батьківщини!

-Бо і тепер, біля небесних брам,

Ми зверху чуєм ще, ворожі кпини!

І крізь серця,  в могилі проросли,

Наче крізь час, ростки червоної калини:

Про неї ми співали, як могли,

До тяжкої і смертної години…

**********************************

**********************************

**********************************

Післямова: 

"Ми з небес до Вас волаєм:

Браття Українці!

Скільки ворог буде лаять,

Нас в рідній сторінці?

-Скільки ще спостерігати,

Не Героїв Славу,

А що в Вашій рідній хаті,

Живуть на халяву?

-Досі ворог Вам диктує,

Кого прославляти,

А кого згадати всує..

Й брат іде на брата!

-Схаменіться люди врешті,-

Лицарів нащадки!

-А чи може нам воскреснуть,

Й ворожі порядки
Зруйнувати та розвіять,
В нечистій пилюці?-
Місце ж в пеклі лиходіям,-
Як всякій тварюці!"
***

Пам'яті Василя Макуха,-бійця УПА, що вчинив АКТ Самоспалення 5 листопада 1968 року на вулиці Хрещатик в Києві , в знак протесту проти окупації України.

5 листопада 1968 року столиця , окупованої Совєтами України,вже вдягалася у червоні кольори, готуючись до чергової річниці жовтневого перевороту в Росії. А неофіційно готувалася маніфестація протесту: вторгнення радянських військ до Чехословаччини неабияк збудило національну свідомість. Однак хтось продав організаторів. Отож Василь Макух виявився одинаком... «Тоді як офіційна пропаганда провадила черговий святковий бум, нагадуючи нам настійно про наш «святковий настрій» і рекламуючи «розквіт вільної щасливої Радянської України», від оповитої вогнем постаті на Хрещатику неслися слова: «Геть колонізаторів!», «Хай живе вільна Україна!». З тими словами людина впала на землю. Через два дні в лікарні при втраті свідомості Макух помер (де його поховано, ніхто не знає), ще при свідомості він вів розмову з кадебістами і лікарями. На закид «Вы же осиротили детей» В. Макух спокійно заперечив: «Вони ще будуть пишатися батьком. Всі ми сироти — Україна сиротою стала», — повідомляв анонімний самвидав. «Живий факел палає серед людей, і люди — одні німіють, другі голосять від жаху, — пригадує інший очевидець. — Кричить і сам факел — без слів і заклинань — своїм жагучим полум'ям, скорченим від неймовірних фізичних страждань живим ще тілом. Міліціонери і сексоти в цивільному, якими завжди нашпигований Хрещатик, намагаються погасити вогонь, а надто — приховати від сотень очей це безпрецедентне ЧП, котре не зуміли «прєсєчь». 70 відсотків обгорілого тіла шансів на життя не залишили. Хоч кадебісти, як розповідали, вимагали від лікарів зробити все можливе для запобігання смерті Макуха. Зовсім не з гуманності — хотілося викрити «націоналістичну антирадянську групу», а від мертвого хіба чогось доб'єшся?

Усі ми сироти, і Україна сиротою стала..

Немає Батька в нас, хоч матір ще жива,

Господь її зберіг, як і страждань немало,

І мови рідної, від Божества слова!

…Палає на Хрещатику в листопаді вогонь,

Горить у муках українське серце:

Здригнулися Почайна й Оболонь,

Перед останнім мученика герцем!

А він, в вогні палаючи, кричав,

Крізь муки, біль і жар багаття:

Хай живе вільна Україна! -Й догорав…

Щоб окупантам лиха не прощати…

…А поряд люди тихо йшли,

Й сховавши очі , озирались:

На той живий, поки що, смолоскип,

І волю України, що чужинці вкрали!

…Ми сироти і Україна сирота,

Прости нас Бог і Україна-мати!

За те, що дозволяєм досі так,

Чужинцям нашу долю обирати!

Йдуть "ветерани" їхні за пайком,

Й розмахують кривавими руками,

Не витерти їх чистим рушником,

-У пеклі лиш розправляться з катами!

Так, гвардія Луб'янки ще жива,

І лиш нагоди все іще чекає,

Щоб нас живими в землю поховать,

-За те, що Українці Ми, нам не прощають!

…Земля наситилася попелом Героя,

Й заплакала кривавими слізьми:

Пройдіть сини мої, червоно-чорним строєм,

І вигоніть посланників пітьми!

-Та не пускайте більше їх до себе!,

У Землю Рідну, хижо панувать!

Щоб небосхилу синьо-жовтий гребінь,

Міг тоді вільно в вічності сіять!

-Живи в віках Ти, - Україно-Мати!

Народжуй нам Героїв знов і знов!

Твої ми Батьківшино, лиш солдати,

І прапор наш Святий,- Земля і Кров!

О скільки тої крові проливали,

Ми Українці, починаючи з Князів,

А ворогам чомусь усе ще мало,

Чекають видно, настання грози!

-Коли підем у бій суворими полками,

Як Святослав ходив,колись "на прю"!

І затвердіє серце, наче камінь,

І кожний крикне –враже,я борюсь!

Й не буде більше боягузів поміж нами,

Байдужих, недалеких і "хахлів"!

І щезнуть ,наче дим всі пришлі "Хами",

І змиє кров весь бруд ворожих слів..

Слава Україні! Героям Слава!

*** 
Примітка:за основу рядків з віршу "Ми убиті в кривавім бою":

Присягу склавши, Святій Українській Землі,

Клялись ми , пролитою кров'ю!

-Найкращих Синів, що у смертній імлі,

За Край наш поклали життя і здоров'я!

взята  Присяга бійців УПА Українському Народу і Землі.
Пам"ятаймо тих юних хлопців, які не пізнавши кохання,
віддали життя за Вільну Україну, таким чином виконавши дану ними Народу Присягу!
-Мені соромно за нинішніх командирів української армії-невже жадібно лизати чобіт українофоба це тепер їх щоденний обов"язок?
-Схаменіться командири!
-Чи маєте Ви офіцерську честь? 
Бо після мороку завжди світає і важкий сон закінчується!-
А де ж тоді Ви опинитесь? -Як Білокінь в московській стайні з зграєю домашніх собак?


 -І нехай знають нинішні колонізатори і їх холуї, що не потрібно гнівити приспаного поки-що Велета, -Українську Націю, бо пробудження буде страшним для наших ворогів!