Честь і слава Максиму-поету.
Вічна шана Рудому Коту.
Їхню Вирій прийняв естафету.
Їх велику і гідну мету.
- Прростай же весною фіалко,
через тільце і тіло наскрізь;
Так, щоб з Небом з`єднатися палко,
через квітко-зазубрену вісь!
Котик-воїн з Максимом у смерті,
буде вічно таким же Рудим.
- Наші котики гарні і вперті,
як вогонь, що утворює дим.
Я заплакав, бо стриматись годі.
Прощавайте, й до зустрічі Там:
У високій і чистій господі, -
де так добре і людям, й котам.
***
Nebratan
