середа, 8 жовтня 2014 р.

Хуйло був..(За Котляревським ч.-на 6-та "Садист Хуйло і Кум Мертвечук")

Хуйло садизму був не проти,
а швидше навіть навпаки:
був вбитий ним кремлівський котик
з Цар-пушки. Також і шпаки.
Стріляв садист і по сороках,
вбивав із "Град"-у горобців,
ворон же розкидав по "сроках",
хто не загинув, той і сів..
А снігурів аж до морозу,
і так не бачили в містах,
та й не було пташок завозу,
бо імпорт при Хуйлі зачах.

- Немає птацтва над Мацквою,-
Хуйлу прокарав Мертвечук,-
й Безноса свариться з Рябою,-
за скіпетр з діркою, й бунчук;
- Гуляють Смерті Кацапстаном,
бомжі валандають й вовки,
смердить відходами й метаном,
й калік скидають у візки
Безмозглі голови косою
Безноса косить, а Ряба
в кишки́ порожні пхає сою,
і пальці жадібні руба..
Така вона твоя "держава"
(навіки проклята Орда,
-з старого чобота халява -
імперсько-драна єрунда!)
- Раз так, то вип`ємо гіркої
таваріщ Кум і Шкєлєтон,-
каже Хуйло,- налий такої,-
щоби була розмові в тон!
- Смачної бражки-разбодної,
- на буйний і тяжкий бодун -
Єй, хто там о "груз 200-ті" ноєт?
Нє в Кастрамє ль ти трус і бздун?

...По літрі випили друзяки,
й взялись по новій убивать,-
московські знищені собаки,
нема щурів, і зникла знать..
Кого б іще? Єй, Жиріновскій!
Ану ка в позу становісь!
Да-да! Рачком! За что баролся
- на то дурак і напорісь!
(Кілок встромили блазню в сраку,
ще й провернули кілька раз
а в пащу вставили нунчаку,
й смачних з дохлятини ковбас)
..Вмирав дід Вольфович повільно,
добряче мучився й кричав:
(то Мертвечук трудився пильно,
щоб дід протівний не мовчав..)

Радів Хуйло такій забаві
(садизм в поганця у крові),
- купався у поганій славі,
і радив Куму- "зуби рві!"
А Кум і рад за ікла взяться,
(позбавить блазня гостроти):
"Чьо Жиріновсково бояться,
щіпцамі вирву с рта понти!"
Тут Вольдемар-дідусь і всрався,
(не втримав "Руцкій мір" в собі):
бо ж дуже Мертвечук старався,
щоб дід лишився без зубів.
Немає блазня тепер в Думі,
затих у ній веселий сміх,
зате є злість в Хуйловім Кумі,
й яєчка, рóзміром з горіх.

...Фуричать ядра над Мацквою,
на фронті ж Східному без змін,
- без ніг, без рук Аніка-воїн,
- зате із лєнточкою він.
Як колобок, те чудо містом
у яму котиться скоріш:
до нас не треба було лізти,
за рублик, долари і гріш!
А на плечі Калаш, що сотий,
та хто ж натисне на гачок?
Хуйлом убитий Пес і Котик,
війна ж не мир, вона каток.
***
Nebratan
Related Posts with Thumbnails