і часто плутався в пупках,
- то цілував, як "ДНР"-у,
- то з "ЛНР" балакав "ах!",
А ще, не вичерпавши гонор,
кремлівський будував сортір,
- для себе там і охорони
пронасцикавши сорок дір..
Хронічний був маньякоголік:
пив владу нібито вино,
і жер людей своїх до колік,
й продукував своє лайно
І так, погадивши, щоранку,,
розпочинав робочий день,
добре відцмуливши коханку,
(Хуйліну Меркель, ясєн пень)
На всьому ж протязі в розкошах,
купався, наче шейх в ікрі,
й катався з бісиком на вошах,
й дубовій вимоклій корі:
(Любив коньяк буржуйський дуже,
й наче Кадиров свій намаз,-
"Наполеон" не пив із кружок,
лиш "Курвазьє" за тазом таз!)
Так і сприяв він організму,
Чужого випити й свого,
й чекав у дупу гойда-клізму,
та не малу, а ого-го!
- А ось і "лікар" в двері гупа,
Еней з сокирою. - Козак!
З Хуйла бридка лишилась купа,
і на задворках автозак.
Це браття ще в альтернативі..
- Мо й так історія підé
Але ж фантастиці властиві
частенько функції біде:
Коли на трон Хуйли сідають,
щоб смачно пісять на комфорт,
їх фантастично в стік змивають,
і кажуть, що - Le Roi est mort!
(Царьок помер).. А що ж Хуйліна?
"Венера" Меркель від Хуйла?
Біжить на цвинтар, й на коліна,
в скорботі впала й загула....
- Інакше кажучи завила,-
"На кого кинув, блядний син,
була тобі на старість мила,
як тиха радість домовин;
Як зуб кривий в степу гадюки,
як сморід лярви навесні,
- чому ж завдав такої муки,
і з ким потрахатись мені?
На!- Ось віночок з бур`янини,
сплела в Німеччині Тобі,
й Адольфа Гітлера картини,
(там де стібуться голубі):
Ти ж так любив малих хлоп`яток
прилюдно цьомати в пупок,
дорослих бовдурів, й маляток,
усіх у сраку швидко чпок!
Тепер лежиш.. Гівно від клізми,
яку загнав тобі Козак!
Згнили кремлівські організми,
лишивсь смердючий переляк!
- Тому недовго плакать буду,
біжу в Берлін до чорних мес,
а ти в аду шукай Гертруду,
(мою подружку із СС!)
Я ж принесу дитя у жертву
моєму "богу". - Сатані.
Щоб він не дав мені померти,
ще погирцаю "на коні"!
(Гівном, як Ти, я стать не хочу,-
біжу, Козак щоб не піймав,
і не судив, щоб Бог заочно,
натруся брудом із канав
- Тоді можливо не побачить,
чи з негром спутає,- Благий,
а ще натрусь лайном собачим,
то і не внюхає карги..
Старюча я, і непотрібна
нікому, ясно, не була,
крім Вови, тож заплачу дрібно,
згадаю члєніна й Хуйла.."
Гівно в землі, а сльози сохнуть,
й води кінчається запас,
останній раз придурки охнуть,
поміж кацапських каломас...,
І ось могила, де хтось дрихне,
й надгробок калом все ще тхне:
"Лежить Хуйло тут, Зло і Лихо,
тож не чіпайте Ви мене.."
Знялася, й здриснула Хуйліна
прямо в Гєйропенський Берлін,
- мітла сичить, і валить піна,
- знаряддя смажить в небі блін
А що робить? Поїсти ж треба
Хуйліні прямо на льоту,
вона ж бо відьма сухоребра,
отож наводить красоту:
Себе годує й чортеняток,
млинцем з ікрою, що від жаб,
ростуть копита з босих п`яток,
а з сраки стильний баобаб
Усе Йому. Все на догоду
Чортяці, Бісу, Сатані
Хуйлу-гівну служити годі,
Воно ж ніхто тепер в труні!
***
Nebratan
