В грудні люди складають вІрші
- переважно про сніг -
- погані, гірші й ще гірші -
відбитки від мокрих ніг.
Зі схеми вулиць на кучугури -
з шарнірів льду у теплий офіс
базари-заводи-козині шкури
виробляє повільний гіпо́фіз.
В єдиній калюжі -
пропали єдині гормони -
Дід-Морози недужі,-
щастям циганки Рамони
Вітер прямо в вікно
- в лице і постать -
він не сам,- з цвіркуном -
грудневу поезію пóстять.
Пісня сухеньких крилець
- дума Тарасових крил,-
а я лише погорілець
бранець зимових брил.
Я не милуюсь снігом
і не милуюся більше нічим
- я захоплений бігом,
безлічі нових причин.
***
Nebratan
